Шекспір

                      ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ  У. ШЕКСПІРА

Мета:
1.Виховувати учнів на кращих світових культурних традиціях.
2.Контрастувати три мови спілкування.
3.Розвивати у учнів інтерес до мови, яка вивчається та країн англомовного світу.

Обладнання:Комп’ютер, DVD-програвач, магнітофон, набір плакатів та картинок про У.Шекспіра.


Великим святом в Англії вважається 23 квітня - день народження Уільяма Шекспіра. На жаль, доля розпорядилася так, що рівно 52 роки потому - 1616 року великий англійський поет помер. Обидві ці події відбулися в Стратфорді-на-Ейвоні. І тепер щороку в цей день представники всього світу приїжджають туди, щоб взяти участь у пам'ятних це ремоніях. А ми на подяку знаменитому поету читаємо і перечитуємо його чудесні здобутки "Отелло", "Гамлет", "Макбет", "Ромео і Джульета", "Король Лір", "Дванадцята ніч" і  незабутні сонети.
(Звучить сонет 66 англійською та російською мовами.)
SONET 66
Tir'd with all these, for restful death I cry, -
As to behold desert a beggar born,
And need nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And golded howour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgrac'd,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue - tired by authority,
And folly (doctor-like) controlling shell,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
Зову я смерть. Мне видеть невтерпеж,
Достоинство, что просит подаянья,
Над простотой глумящуюся ложь,
Ничтожество в роскошном одеянье,
И совершенству ложный приговор,
И девственность, поруганную грубо,
И неуместной почести позор,
И мощь в плену у немощи беззубой,
И прямоту, что глупостью слывет,
И глупость в маске мудреца, пророка,
И вдохновения зажатый рот,
И праведность на службе у порока.
Все мерзостно, что вижу я вокруг...
Но как тебя покинуть, милый друг!

Ви слухали Сонет №66.Ім’я Уільяма Шекспіра знайоме і дорослим, і школярам усього світу. Ви також вивчали його твори на уроках зарубіжної літератури. Так хто ж такий Уільям Шекспір?

Шекспір-одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватися: історія рухається гігантськими кроками, змінюється образ планети, а людям усе ще потрібно те, що створив цей поет, відділений від нас декількома сторіччями.( Перегляд презентації)

William Shakespeare was one of the greatest and most famous writers of the world. Many people know and like his works but many facts of Shakespeare’s life are still unknown. William Shakespeare was born in 1564 in Stratford-on-Avon, a small English town. His father, John Shakespeare, came to Stratford from a village and opened a shop there. His business was making and selling leather gloves. John never became a rich man, but at one time he was an important official in the city. William Shakespeare studied at local grammar school because his father wanted his son to be an educated person. While studying William did not have much free time, but he liked to go to the forest and river Avon. At the age of 19 he got married to Anne Hathaway, a farmer’s daughters, some years older than himself, and they had 3 daughters. He lived in Stratford until he was 21. Young William liked to watch actors and actresses who visited his native town. He was fond of actor’s profession and decided to become an actor. With this purpose he went to London, leaving Anne and children at home.

Англійський драматург, поет і актор Вільям Шекспір народився 23 квітня 1564 року в Стратфорді-на-Ейвоні, графство Уорвікшір, Англія, у сімї торговця. Батько майбутнього драматурга торгував різними сільськогосподарськими товарами: ячменем, лісом, шерстю і в той же час був мером Стратфорда. Але вже з 1577 році торгівельні справи батька все йдуть все далі гірше, і хлопчик змушений був покинути граматичну школу і подався працювати у м’ясну крамницю.

Як сорок зим, суворі й невмолимі,

Чоло твоє поріжуть молоде,

А врода юності більш не цвістиме

І вже зів'ялим листом опаде,—

Що скажеш ти, де молодості шати?

Слова: «Я зберігав недбало їх»

Ганебним будуть вироком звучати

Тоді в устах, розтратнику, твоїх.

Чи відповідь не краща від тієї:

«Оце мій син, на нього подивись,

В нім виправдання старості моєї

І свідчення, яким я був колись».

Раз по раз дивлячись на сина свого,

Подібним станеш сам до молодого.

-Так чим же відомий Уільям Шекспір?

Сьогодні Шекспір відомий всьому світу. Він написав більше 150

сонатів, 37 п’єс, декілька поем. Як ви розумієте, твори написані

англійською мовою, але ж читають їх люди різними мовами, на різних мовах

вони ідуть на сценах театрів світу. А все завдяки перекладачам.

– Хто ж перекладав твори Шекспіра? (П. Мирний, Л. Українка, І. Франко,

М. Старицький, П. Куліш, М. Рильський, І. Кочерга, М. Бажан, Б. Тен,

С.Маршак, Б. Пастернак).

Першим драматичним твором Шекспіра, перекладеним українською мовою був

“Гамлет”. Переклад Старицького. Укр. мовою видане повне зібрання творів

у 6 томах у 1986 р.

Let me not to the marriage of true minds

Admit impediments. Love is not love

Which alters when it alteration finds,

Or bends with the remover to remove.

O no, it is an ever-fix?d mark

That looks on tempests and is never shaken;

It is the star to every wand'ring bark,

Whose worth's unknown, although his height be taken.

Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks

Within his bending sickle's compass come;

Love alters not with his brief hours and weeks,

But bears it out even to the edge of doom.

If this be error and upon me proved,

I never writ, nor no man ever loved.

Не буду я чинити перешкоди

Єднанню двох сердець. То не любов,

Що розцвіта залежно від нагоди

І на віддаленні згасає знов.

Любов — над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії,

Це — зірка провідна, яку моряк

Благословляє в навісній стихії.

Любов — не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі —

І щік, і уст незайману красу.

Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня— я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

Мешать соединенью двух сердец

Я не намерен. Может ли измена

Любви безмерной положить конец?

Любовь не знает убыли и тлена.

Любовь - над бурей поднятый маяк,

Не меркнущий во мраке и тумане.

Любовь - звезда, которою моряк

Определяет место в океане.

Любовь - не кукла жалкая в руках

У времени, стирающего розы

На пламенных устах и на щеках,

И не страшны ей времени угрозы.

А если я не прав и лжет мой стих,

То нет любви - и нет стихов моих!

Сонети Шекспіра можна не тільки читати, а навіть і співати.

Послухаємо сам сонет і запис сонету Шекспіра у виконанні А. Пугачової.

Then hate me when thou wilt; if ever, now;

Now, while the world is bent my deeds to cross,

Join with the spite of fortune, make me bow,

And do not drop in for an after-loss:

Ah! do not, when my heart hath 'scap'd this sorrow,

Come in the rearward of a conquer'd woe;

Give not a windy night a rainy morrow,

To linger out a purpos'd overthrow.

If thou wilt leave me, do not leave me last,

When other petty griefs have done their spite,

But in the onset come: so shall I taste

At first the very worst of fortune's might;

And other strains of woe, which now seem woe,

Compar'd with loss of thee, will not seem so.

Якщо не любиш, кинь мене сьогодні,

Коли зреклись і люди, і Господь.

Віддай на муки в пеклові безодні,

Лиш як остання втрата не приходь.

Не завдавай іще мені страждання,

Як душу знов посяде супокій,

Нехай не йде по ночі грозовій

Холодне, хмуре й дощове світання.

Покинь мене, лиш не в останню мить,

Коли зігнуся від дрібних утрат я.

Покинь тепер, щоб міг я пережить

Удар оцей, страшніший від розп'яття.

Тоді тягар усіх дрібніших втрат

Покажеться мізернішим стократ.

Уж если ты разлюбишь так теперь,

Теперь, когда весь мир со мной в раздоре!

Будь самой горькой из моих потерь,

Но только не последней каплей горя,

 

И если скорбь сумею превозмочь,

Не наноси удара из засады,

Пусть долгая не разродится ночь

Тоскливым утром — утром без отрады.

 

Оставь меня, но не в последний миг,

Когда от мелких бед я ослабею,

Оставь меня, чтоб снова ты постиг,

Что это горе всех невзгод больнее.

Что нет невзгод, а есть одна беда —

Моей любви лишиться, навсегда!

 

Сонет – канонічна віршована форма, що складається з двох

катренів і двох трусів. Вважають, що сонет виник в Італії в 13-14 ст. у

творчості Данте, розвивався Петраркою. Першим англійським поетом, який

використав форму сонета, був Томас Уайт (1503-1542). В перше десятиріччя

16 ст. написав свої сонети і Шекспір. Назва “сонет” в шекспірівську

епоху вільно використовувалась для назви будь-якого короткого вірша.

17-18 ст. форма сонета зовсім зникла з поезії. Інтерес до неї відродився

на початку 19 ст. в епоху романтизму.

В 1830 р. О.С. Пушкін написав вірш, який так і назвав “Сонет”.

Суровый Дант не презирал сонета;
В нем жар любви Петрарка изливал;
Игру его любил творец Макбета;
Им скорбну мысль Камоэнс облекал.

И в наши дни пленяет он поэта:
Вордсворт его орудием избрал,
Когда вдали от суетного света
Природы он рисует идеал.

Под сенью гор Тавриды отдаленной
Певец Литвы в размер его стесненный
Свои мечты мгновенно заключал.

У нас еще его не знали девы,
Как для него уж Дельвиг забывал
Гекзаметра священные напевы.

У Шекспіра багато присвячено “смуглявій леді” Хто вона?

Припускали, що це Керфі Фіттон, але вона, як виявилося була білява.

Можливо, це донька придворного музиканта – Емілія.

Як уже повідомлялось, сонети від 127 до 154 присвячені “смуглявій леді”.

Тут автор виступає проти давньої літературної традиції, що йде від

царських часів, згідно якої тільки біляві жінки вважалися прекрасними і

тільки вони грали роль героїнь. Як і всюди, Шекспір стверджує, що

ціниться не тільки природна краса. В його творах ця жінка – живе

створіння, гарна, строшки зрадлива.

Учні читають сонети.

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч її овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,—

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Ее глаза на звезды не похожи,

Нельзя уста кораллами назвать,

Не белоснежна плеч открытых кожа,

И черной проволокой вьется прядь.

С дамасской розой, алой или белой,

Нельзя сравнить оттенок этих щек.

А тело пахнет так, как пахнет тело,

Не как фиалки нежный лепесток.

Ты не найдешь в ней совершенных линий,

Особенного света на челе.

Не знаю я, как шествуют богини,

Но милая ступает по земле.

И все ж она уступит тем едва ли,

Кого в сравненьях пышных оболгали.

Ти деспотична, з серцем кам'яним,

Як всі красуні, пишні й гордовиті,

Бо знаєш добре — ти мій скарб, і ним

Я дорожу понад усе на світі.

Та що мені обмови й поговір!

Що ти смуглява — й слухати не стану.

Нехай! Та серцю я скажу: не вір

Чужим очам, заведеним в оману.

Щоб впевнити себе і очі ті,

Щоб і своїм очам не йняти віри,

Я ладен присягнути на хресті,

Що сніг темніший від твоєї шкіри.

Та не смугляве милої чоло,

А чорні вчинки — лиха джерело.

Сонети дають уявлення про моральне обличчя автора, за ними

відчувається вразлива душа, гаряча серце, висока громадська

принциповість автора.

Поет суворо засуджує підлоту, несправедливість, а силу і значення

мистецтва підносить над владою, титулами, багатством.

Учні читають сонети.

За тим, що ти грішила, не жалій:
На місяці й на сонці теж є плями;
Троянда має колючки, а в ній,
Буває, хроб живе між пелюстками.

Всі - грішні. Я - також: з гріхів твоїх
Творю гучні епітети сьогодні,
Прощаючи тобі, впадаю в гріх,
Рятуючи - вкидаюсь до безодні.

Я виправдовую твій плотський блуд,
Роблюся адвокатом з прокурора;
Тягну себе самого я на суд,-
Ненависть відступає зла й сувора.

Я спільником грабіжниці стаю,
Що душу розплюндровує мою.

Уж лучше грешным быть, чем грешным слыть.
Напраслина страшнее обличенья.
И гибнет радость, коль ее судить
Должно не наше, а чужое мненье.
Как может взгляд чужих порочных глаз
Щадить во мне игру горячей крови?
Пусть грешен я, но не грешнее вас,
Мои шпионы, мастера злословья.
Я - это я, а вы грехи мои
По своему равняете примеру.
Но, может быть, я прям, а у судьи
Неправого в руках кривая мера,

И видит он в любом из ближних ложь,
Поскольку ближний на него похож!

Коли в правдивості клянешся ти,

Я, навіть бачачи неправду, вірю,

Аби лише в очах твоїх зійти

За підлітка, ще скромного надміру.

Даремно вірить лестощам пустим,

Адже мій вік усяк прекрасно знає.

Та фальш беру за правду я, між тим,

І щирості між нас обох немає.

Не скажеш ти, що обманула знов,

Та і мені свій вік признати сором.

У парі йдуть лукавство і любов,—

Ми про літа в коханні не говорим.

Так я брешу тобі, а ти мені,

І кожне задоволене з брехні.

Сонети Шекспіра, поеми зробили його відомим. Можна було б далі

йти цим шляхом, на якому його чекала слава і дари меценатів. Та щойно

знову почалися спектаклі, які були заборонені під час чуми 1592-1594 рр.

Шекспір одразу повертається до театру. Чому? Відомий шекспірознавець

Анікст  пояснює це чисто матеріальними причинами, адже у Стредфорді

Шекспір залишив зубожілу родину. Це так! Але важко повірити, що людина

такої моральної сили і таланту зважала передусім на матеріальні фактори?

У кожної стародавньої людини є своє покликання. У Шекспіра був його

театр.

Як, коли і ким був заснований театр, де ставилися п’єси Шекспіра і роль

великого гуманіста в його розвитку.

Виступ учня: На правому березі Темзи в передмісті Лондона був

побудований дерев’яний театр “Глобус”. Його засновником був Джекс

Бербедж, а Шекспір – співвласником.

Саме тут в 1601 році відбулася прем’єра трагедії “Гамлет”. Автор п’єси –

Шекспір, режисер – Шекспір, він також автор-виконавець ролі привида

батька Гамлета.

: Дуже багато відомих акторів виконували роль Гамлета. Кожен з них

бачив цього героя по-своєму. Це так відомі актори як Павло Могалов,

Василь Каратигін, Василь Кагалов, Михайло Чехов, Едуард Марізевич,

Інокентій Смоктуновський, в кінець 70-х років “Гамлет” був поставлений

на сцені Московського театру на Таганці: Володимир Висоцький грав

Гамлета.

В. Шекспір –це великий гуманіст епохи відродження Англії. Проникаючи в

глибину людських відносин, Шекспір впевнювався, що людству ще далеко до

“єдиного безхмарного щастя”, про яке мріяли гуманісти. Все зрозумілішим

стає те, що ідеали добра і справедливості нездійснені в суспільстві, де

править честолюбство, зажерливість лицемірство. Але зображаючи пороки

суспільства, він їх висміював, робив так, що всі їх побачили і захотіли

виправити в собі якісь недоліки, змінити суспільні відносини.

William Shakespeare died in 1616 but his creations are still popular now and millions of people still admire them.

Помер Вільям Шекспір 23 квітня 1616 року у 52-літньому віці.

 Його поховано в приход ской церкви, де його могилу щорічно відвідують тисячі 

людей.

Ні, я не йду тропою віршоробів,

Що оди тчуть з фальшивої краси.

Їй не шкодують неба для оздоби

Здрібнілі і охриплі голоси.

Своїх я уст брехнею не поганив,

Для порівнянь не брав так, як вони,

Скарбів земних, перлин всіх океанів,

Зірок і квітів ранньої весни.

У вірші правда — над усе для мене,

І я писав, що мила — чарівна,

Хоча від матері лице натхненне,